Я задал вопрос одному миссионеру: «А какое учение доминирует у христиан Индии или, например - Пакистана?» Он ответил, в общем: «Борьба с грехом!». Я подумал, что диавол не изобретает ничего нового. Он дурит мировую церковь одинаковой ложью. И верующие в «послушании» сражаются «до крови» со своими и чужими грехами. Непрерывно и постоянно освящаются, а также навязывают это всем, кто им «под руку попадёт». Достигают всё большей и большей святости – Иисус отдыхает. И в итоге евангелие стоит на месте, 3:0 в пользу беса, но верующие при занятии. На память приходит место из Святого Письма: Евр. 13:8 – те же верующие, тот же Иисус и тот же сатана. Хочется задать вопрос: «А чьи грехи прибиты ко кресту? Может быть Иисуса?». Непонятно, каким образом (механизм) верующие во Христа борются с грехами? Зачем вообще нужна жертва Иисуса, если верующие продолжают оставаться грешниками? И, как не освящайся, святость присваивается по вере, а не по делам (освящение). И это Его святость падает на нас с креста. А не через нашу работу над собой. Я уже молчу о том, что такое «Благодать»? Но, видимо, формальное религиозное отношение ко Христу свойственно большинству верующих на земле? Глубоко копать в истине желающих мало. Можно выкопать то, что называется Воля Божья на твою жизнь. Как один брат сказал: «А я не хочу узнавать у Бога, где он меня ожидает, так как Он может послать меня туда, куда я не хочу».
Ценю в людях искренность.
Неужели земля будет существовать вечно?
Аминь.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
