Життєвий плин марнот нікчемних,
Що в сутності своїй несуть тугу,
В бентежній поспілі привів мене до втоми,
Навіщо і куди я так спішу?
Летить невпинно час. І б’є ключем тривоги:
“Хутчій, не зволікай, іди!” а як іти?
Де впевненність знання дороги?
Невже іду, аби лиш йти?
За кроком крок у ритмі звички
І швидкий темп. Шукаю всюди й все.
Натомість радості – скорбота серця.
Натомість миру – бідкання душі.
Обтяжена неспокоєм вона,
Занепокоєна невіданням дороги,
Втомилась у надмірі поривань,
У суті – поривань тривожних.
Час зупинитись і прийти у себе
Змінитися до глибини душі,
І в чистоті бажань споглянути у небо,
Де святість Божа – втілення мети.
Безкрая синь простору пролягла
Милує око славна височінь.
Чаруєш ти мене і кличеш: “Без вагань
Готуйся до підхоплення у Рідний Дім!”
О, Батьківська країно, рідна сторона,
Я прагну з серцем мудрим увійти до Тебе,
В Тобі – любові,миру, святості сповна,
“Вся Богу слава!” – у житті твоєму кредо
у злеті погляду торкаюсь небосхилу,
вдивляюсь зором в світлу дивину,
Спокоє неба, я до тебе серцем лину,
Полониш все моє єство, шліфуючи мету.
Жива надія нівелює втому
В тобі, Христос і сила є і міць.
Твоє життя – зразок любові,
Якщо люблю – знання шляху подасть Отець.
Якщо люблю – то хоч впаду я, встану.
У час скорботи спокій Ти зішлеш
Навчи ж довіритись Тобі у всьому,
Довіритись в земнім шляху, аж доки Ти прийдеш. Амінь.
Прочитано 3389 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 4.5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Юліє!
Не поспішайте: у Вас добрі вірші, але дещо недоопрацьовані.
Наприклад, у цьому вірші перша частина сирувата. А після її доопрацювання у Вас й друга частина покращиться, хоча б за рахунок виправлення пунктуації.
Щасти Вам!
Проза : Сто первый километр, или Послесловие к изящной словесности - Євген Аксарін ОТ ИЗДАТЕЛЯ
Ранее, на предыдущих авторских страницах, опубликованы были части этой повести, почти все, кроме окончания. Сделано это было намеренно - чтобы не перегружать читателя необычным материалом. Но воспоследовало неожиданное: на теле сего христианского сайта обнаружились гнойники злобы и язвы ревности не по рассуждению. Сегодня представляю читателю повесть целиком, точнее - то, что дошло до меня. Представляю не для праведников: "не здоровые имеют нужду во Враче, а больные" (Мф. 9:12). И Врачу виднее - как лечить больного.
Мне (как издателю) видится, что Целитель использует ум, способности, перипетии судьбы - всю в целом личность автора и самоё повесть как гомеопатические средства лечения от греха. Одно могу засвидетельствовать достоверно: прочитав эту вещь в рукописи, двое заключённых обратились ко Христу. После этого все комментарии к повести здесь, на сайте, будь то хвалебные или ругательные, представляются мне излишними.
